Хутро вже давно не є предметом розкоші, і все більше людей вважають невиправданою жорстокістю піддавати тварин тривалим стражданням, аби врешті зробити із них шуби чи “модні” аксесуари

І ця давня опозиція знаходить відгук – все більше країн або вводять заборону на хутроферми або ж роблять умови для їх існування економічно невигідними – наприклад, на днях уряд штату Каліфорнія (США) схвалив заборону на виробництво та продаж виробів з натурального хутра, яка вступить в силу з 2023-го. Відповідна інформація розміщена на сайті губернатора штату Гевіна Ньюсома. 

Сайт Depo.ua розбирався, де діє заборона на хутрове господарство, як із цим йдуть справи в Україні і чому все більше країн викорінюють цей бізнес.

За даними furfreealliance, щороку понад 100 мільйонів тварин розводять і вбивають заради їхнього хутра. Понад 95% хутра, що продається по всьому світу – це норки, лисиці, єнотовидні собаки, кролики і шиншили. 85% “продукту” походить із так званих хутроферм. Вони різняться між собою умовами утримання тварин, проте нерідко це  похмурі і досить брудні місця, де дикі тварини змушені перебувати у тісних клітках із дроту протягом усього життя.

За даними зоозахисної організації PETA, в умовах відсутності забезпечення елементарних потреб тварин (навіть в активному русі та спілкуванні) вони часто хворіють, подекуди починають шкодити самим собі та навіть вдаються до канібалізму.  Коли звір “готовий”, його вбивають: для збереження шкіри це роблять або отруєнням (у тому числі газом), або ж ураженням електричним струмом (у випадку з лисицями через рот або задній прохід), або удушенням – усі ці методи змушують тварину страждати.

Окрім того, частина хутра, що потрапляє на ринок, йде з неправильним маркуванням (зокрема з Китаю) – собак і кішок там активно відправляють на експорт, замінивши назви тварин на етикетках, тож інколи важко визначити, чиє саме хутро ви носите. 

Наразі хутрова промисловість – одна із ключових сфер боротьби зоозахисників, які виступають за етичне поводження з тваринами та наголошують на екологічних ризиках цього бізнесу. І поступово уряди країн йдуть назустріч.

Європа

Першими країнами, які  заборонили хутрове господарство, були Велика Британія (2000) і Австрія (2004). У грудні 2012 року рішення про заборону норкового виробництва прийняли у Нідерландах (ця країна є другим за величиною виробником норкового хутра в ЄС). Виробництво норкового хутра тут припинять до 2024 року.  

У Хорватії звірівництво (розведення диких звірів заради отримання хутра, шкіри, рогів чи м’яса) заради хутра заборонене з 2018 року – після 10-річного періоду поетапного переходу підприємців до іншої промисловості. Словенія ввела заборону в березні 2013 року з трирічним терміном припинення функціонування існуючих господарств.

Мапа демонструє статус хутрової промисловості у світі. 

У січні 2018 року Норвегія (раніше була найбільшим у світі виробником лисячих шкур) запровадила відповідне законодавство. У серпні 2017 року рішення про заборону хутрового господарство ухвалила Чеська Республіка. Останніми країнами, які ввели заборону на хутрове господарство, є Люксембург (червень 2018) та Бельгія (жовтень 2018), де заборона вступить у силу з 2023 року.

Серед інших країн, які заборонили або ж відмовляються від хутрового господарства – Республіка Македонія (2014 року), Сербія (2019) і Боснія і Герцеговина (2029).

Україна 

В Україні законодавство, що забороняє хутрове господарство наразі знаходиться на етапі пропозиції, як і у Польщі, Ірландії, Литві та Естонії.

За інформацією представників кампанії ХутроOFF, станом на 1 січня 2019 року в Україні налічувалося 21 підприємство, що утримувало хутрових звірів, 8 із яких – з поголів’ям більше 3 тисяч голів. За 2018 рік на шкури українськими хутровими господарствами було забито 2905 лисиць, 1253 песців і 742842 норок.

7 лютого 2019 року у Верховній Раді було зареєстровано законопроєкт №10019 про заборону виробництва хутра в Україні. Якщо його ухвалять, то з 1 січня 2025 року хутрове господарство в Україні буде заборонено. Законопроєкт також передбачає, що до моменту заборони вимоги до утримання тварин максимально наближатимуть їх до існування у природних умовах (як мінімум, доступ до грунтів та водойм). Окрім того, ліцензування суб’єктів господарської діяльності які займаються виробництвом хутра, стане обов’язковим (аби посилити контроль за підприємствами до моменту заборони).

США

12 жовтня 2019 року уряд штату Каліфорнія (США) схвалив заборону на виробництво та продаж виробів з натурального хутра з 2023 року.  Заборона поширюється на виробництво і продаж одягу, сумок, взуття, головних уборів, зв’язок для ключів і домашнього взуття з натурального хутра, але не стосується шкур великої рогатої худоби та овець, шкіри та виробів з хутра, які використовуються в релігійних обрядах а також використання вже вживаного раніше хутра. 

До цього у штаті Нью-Йорк прийняли закон, що забороняє забивати “хутрових” тварин електричним струмом. У вересні 2018 року міська рада Лос-Анджелесу одноголосно проголосувала за заборону продажу хутра (вступить у силу в 2021 році). У

У березні 2018 року Сан-Франциско стало другим за величиною містом США, де заборонили продаж хутра.

Не заборонити, а зробити невигідним

У Німеччині хутрове виробництво припиниться із 2022 року – але не через заборону, а через жорсткість вимог до утримання тварин. Відповідно до закону, прийнятого в 2017 році, виробництва хутра дозволене за умови гідного утримання звірів (серед вимог –  значно збільшені розміри кліток, додаткові плавальні басейни для норок і т.д.) До 2022 року німецькі ферми можуть продовжувати функціонувати, як і раніше (так званий перехідний період), але після цього їм доведеться зачинитися – за нових стандартів такий бізнес просто перестане бути прибутковим. 

У Швеції розведення лисиць “на хутро” припинили схожим чином: після введення вимог щодо утримання тварин ( а вони передбачали умови, в яких лисиці могли б активно рухатися, рити нори і спілкуватися з іншими лисицями) така діяльність стала просто збитковою у цій країні.

Хутроферми – це небезпечно? 

Хутроферми – одні із найзапекліших порушників екологічних норм. Виробництво хутра – токсичний і енергоємний процес, при якому шкури обробляються безліччю хімікатів, а відходи виробництва (гній, фекалії, сеча, зіпсовані корми, тіла тварин) забруднюють грунт, водойми та навіть повітря. 

Здоров’я

Хімікати, які використовуються для обробки хутра, можуть становити загрозу здоров’ю споживачів та працівників заводів з переробки хутра. Незалежні лабораторії в Китаї ,  Італії , Нідерландах  та  Німеччині виявили шкідливий рівень токсинів (формальдегід та етоксилати)  навіть у хутряному оздобленні дитячого одягу – таких брендів, як D&G, Woolrich, Canada Goose та Nickelson. Однак наразі ми не можемо стверджувати, до яких саме наслідків для здоров’я може/не може призвести носіння таких обраблених хутряних виробів.

Екологія

У 2015 році у Литві було проведено масштабне розслідування: із 31 хутроферми у країні усі порушували екологічні стандарти, не дотримувалися правил утилізації відходів, завдаючи шкоди довкіллю, пише DELFI. 

Згідно зі звітом Університету Акадія, норкові ферми були найбільш вірогідним джерелом проблем з якістю води в дев’яти канадських озерах на заході Нової Шотландії (станом на 2012), де екосистеми деградували під впливом цього промислу.

Проблеми не оминають і Україну. За даними ХутроOFF, мешканці с. Шульгівка Дніпропетровської області, в межах громади якої діє норкова ферма регулярно проводять експертизи води, і за два роки функціонування хутрового господарства фіксували забруднення не лише поверхневих, а й грунтових вод. При збереженні такої динаміки забруднення, за 6 років колодязі поблизу хутроферми стануть непридатними для добування питної води. 

Деякі країни припиняють виробництво хутра першочергово через небезпеку для біорізноманіття. Так, у 2015 році в Іспанії були прийняті більш суворі правила для запобігання екологічному збитку від втечі норки зі звірівницьких господарств. Оскільки американська норка становить серйозну загрозу для біологічного різноманіття Іспанії як інвазивний чужорідний вид, у країні заборонено будувати нові хутрові ферми. Подібне законодавство (у 2006 році там прийняли закон про інвазивні чужорідні види) змусило Японію закрити свою останню хутрову ферму у 2016 році. Там втеча норок із хутроферм спричинила серйозні збитки для рибної промисловості та господарств, що розводили курей.

Торгівля хутром загалом має серйозний негативний вплив на біорізноманіття спричиняючи скорочення популяцій та навіть вимирання видів. Така доля, наприклад, спіткала морську норку: мисливці за хутром повністю винищили цей вид ще між 1860 – 1890 роками.

Джерело