E Sigara

Святителі Олександр, Іван та Павло, Патріархи Константинопольські, жили в різний час, але всім їм довелося зіткнутися з діями єретиків, які спотворювали вчення Церкви та поборювати різного роду єресі.

Святий Олександр (325-340 рр.) був хорєпископом (вікарієм) при першому Патріарсі Константинопольському, святому Митрофані, та зважаючи на поважний вік Митрофана, заміщав його на Першому Вселенському Соборі в Нікеї проти аріан (325 р.). Перед смертю святитель Митрофан заповідав обрати на Константинопольський престол свого вікарія Олександра.

Святішому Патріарху Олександру доводилося боротися з аріанами і з язичниками. Він мав велику віру в Господа і довіру до нього, таку, що міг творити чуда.

Одного разу в суперечці з язичницьким філософом святитель сказав йому: “Іменем Господа нашого Ісуса Христа наказую тобі замовкнути!”. І язичник зненацька став німим. Коли ж він висловив знаками визнання у хибності своїх переконань й переконання в істинності християнського вчення, то мова повернулася до нього і він увірував у Христа з багатьма іншими філософами-язичниками.

За молитвами до Бога святителя Олександра був покараний єретик Арій. Він удавано погодився вступити в спілкування з вірними християнами та імператором, мавши на меті переконувати їх у своїй єресі. Імператор Костянтин Великий, призначив день прийняття Арія. Всю ніч молився святитель Олександр, просячи Господа не допустити, щоб єретик вступив у спілкування з Церквою та увів її у блуд. Вранці, коли Арій урочисто йшов до церкви, оточений царськими радниками і зброєносцем, на Констянтиновій площі він був вражений хворобою і миттєво помер. Так святий Олександр відстоявав чистоту віри Христової, багато потрудився на славу Господа та помер у віці 98 років в 340 році.

Святий Іван Постник (582-595 рр.) — Константинопольський патріарх з 582 року. Як і його попередники, активно боровся за чистоту віри Христової в Церкві проти єресей відступників.

У той час, коли Папою Римським був св. Григорій Великий, Константинопольським патріархом був святий Іван Постник.

Походив він із константинопольської міщанської родини. Спочатку був золотником, та визначався великою побожністю, милосердям до вбогих, любив усамітнення та ревно вправлявся у покутних практиках, здобуваючи великі чесноти. Коли став патріархом у 582 році, то часто не споживав їжі весь тиждень, аж в неділю на сьомий день приймав трохи поживи, тому і прозвали його «постник». Він був опікуном сиріт і заступником покривджених. Помер 2 вересня 595 року, проживши 96 літ.

Святий Павло, родом із Кіпру, був поставлений Патріархом Константинопольським (780-784 рр.) при імператорі – запеклому іконоборці Левові IV Хазарі (775-780 рр.).

Він був доброчесною і благочестивою, але боязкою людиною. Бачачи муки, які переносили християни, відстоюючи ікони, святитель приховував своє переконання щодо почитання ікон та спілкувався з іконоборцями. Після смерті імператора Лева він хотів відновити вшанування ікон, але не зміг цього виконати, позаяк іконоборці вже сильно зміцнилися. Святитель зрозумів, що він не в силах керувати паствою, залишив патріарший престіл і таємно пішов у монастир святого Флора, де прийняв схиму. Він сильно каявся за те, що мовчав на свавілля затятих іконоборців і не відстояв почитання ікон та висловився за необхідність скликання VIII Вселенського Собору для засудження іконоборчої єресі. На патріарший престол, за його порадою, був обраний святитель Тарасій (784-806 рр.), який був у той час першим царським радником. Помер святитель-схимник у 784 році.