E Sigara

Святі Мученики Сергій і Вакх народились в III столітті в Римській імперії і були римськими солдатами. Імператор Максиміан (284-305) призначив їх на високі посади у війську, не знаючи про те, що вони християни. 

Через страх перед Максиміаном, вони приховували свою віру в Христа, оскільки він ставився до християн з ненавистю і неприборканою люттю. 

Недоброзичливці, заздрячи їхньому високому становищу й доброму ставленню до них імператора, а також бажаючи накликати на них ненависть і гнів царя, донесли Максиміану, що два його воєначальники не поважають язичницьких богів, що в той час вважалось державним злочином. 

Максиміан не хотів вірити, що люди, які мали таку його прихильність, не згодні були шанувати богів. Він навіть соромився запитати їх про це, однак вирішив випробувати їх. 

Одного разу він призначив свято на честь своїх богів і відправився з усіма сановниками, воїнами та слугами в храм головного бога Зевса, щоб принести там урочисту жертву. При цьому він уважно спостерігав: чи увійдуть за ним до ідольського храму його вельможі, Сергій і Вакх. Але коли цар увійшов до храму, вони залишились назовні і не ввійшли з царем в капище. Зупинившись вони молились істинному Богу, просячи Його просвітити сліпоту затьмарених очей нечестивого народу. 

Імператор, бачачи, що Сергій і Вакх не ввійшли разом із ним на торжество, послав слуг взяти їх і силою привести. Коли святі були введені, Максиміан наказав, щоб вони разом вклонились ідолам, принесли жертву та вкусили б від ідольських приношень. Але Сергій і Вакх не хотіли виконати сього царського наказу. 

“Ми маємо, – говорили вони- Бога на небі, Бога не помилкового і не байдужого, як бездушні ваші ідоли, але Істинного і Живого, Який владарює усім світом і Йому поклоняємось”.

Тоді цар, розгнівавшись, звелів зняти з них усі приналежності їх високого сану: військові пояси, золоті гривні та персні і для наруги одягнути їх в жіночий одяг та покласти на шиї їх залізні обручі. У цьому виді святих стали водити по місту, щоб, таким чином, настільки славні й знатні вельможі всім народом були зганьблені та висміяні за шанування Єдиного істинного Бога. 

Після цього Максиміан повернувся в свої палати і, зглянувшись над Сергієм і Вакхом, закликав їх до себе і сказав: “Навіщо ви задумали збезчестити наших богів і засмутити царя свого, який настільки милостивий і прихильний до вас? Навіщо на себе накликали таке безчестя? Хоча я вас і дуже люблю, проте не можу терпіти наруги над моїми богами і повинен буду віддати вас на муки, навіть всупереч своєму бажанню”. Але святі були непохитні. 

Тоді імператор звелів відіслати їх до правителя східної частини Сирії Антіоха – лютого ненависника християн. Антіох отримав цю посаду за допомогою Сергія і Вакха. “Батьки й благодійники мої! – cказав він святим, – будьте милостиві не тільки до себе, але й до мене: я не хотів би віддавати вас мукам”. 

Святі мученики відповіли, що для них життя – Христос, а смерть за Нього – надбання. Розгніваний Антіох наказав жорстоко бити Вакха бичами і Святий Мученик відійшов до Господа. Сергія взули в залізні чоботи з набитими в них цвяхами і відвели на суд в інше місто, де він був усічений мечем.

Сталось це близько 303 року. Мощі святих спочатку знаходились в місті Ресафа, де прийняв мученинцьку кончину Святий Сергій, а зараз – у Венеції.