E Sigara

24 липня Православна Церква відзначає пам’ять святої рівноапостольної Ольги. Серед українських православних святих княгиня особливо шанована як перша жінка – володарка держави, яка першою від українського народу увійшла в Небесні оселі. Канонізували святу Рівноапостольну княгиню Ольгу у 1547 році.

Княгиня Ольга – свята православної церкви, яка першою серед правителів Київської Русі прийняла християнство. За велику роль у поширенні християнської віри Ольга була причислена до лику святої рівноапостольної.

Батьки блаженної Ольги хоч і були язичниками, однак з дитинства прищепили їй правила чесного й розумного життя, яких дотримувалися самі.

КУЛЬТ СВЯТОЇ ОЛЬГИ В НАРОДІ

Після смерти княгиню Ольгу тривалий час не канонізували, оскільки на її гробі не діялися чуда, що є умовою канонізації. Ані літописець, ані монах Яків нічого не згадують про святкування пам’яті святої Ольги, хоч обидва говорять, що при перенесенні її мощей за Володимира Великого її тіло було нетлінне.

Культ святої Ольги і празнування дня її смерти існували в нашій Церкві ще до приходу монголів. Здається, також, що і чуда діялися, бо її ім’я було поміщено у список святих приблизно XII ст. Про святкування пам’яті Ольги ще в домонгольській добі довіду­ємося з трьох збережених списків сербського Прологу з XIII-XIV століття. Ті списки переписано з болгарського тексту, який відпи­сали з руського оригіналу. У них подано життєписи руських святих київської области, що їх празники були встановлені ще до нападу монголів. Серед тих святих є також життєпис княгині Ольги, який закінчується словами: “Ольго, не переставай молити Бога за тих, що почитають день твого упокоєння”. Згаданий сербський Пролог подає день смерти Ольги 11 липня.

Не можна з певністю сказати, чи окрема служба на честь святої Ольги вже була в домонгольській добі, бо до нас з того часу нічого не дійшло. Теперішня служба її празника походить з сере­дини XV ст.

Московський цар Іван Васильович у 1557 році вислав до царго­родського патріярха Йоасафа пом’яник руських великих і удільних князів. У ньому немає імени Ольги серед імен князів і княгинь, яких поминали на молебнях як святих, але воно засвідчене серед імен тих, яких треба було поминати на панахидах.

Постать святої Ольги, як володарки, кількома словами влучно окреслює історик Наталія Полонська-Василенко. “Підсумовуючи відомості про Ольгу, — каже вона, — треба визнати, що її постать та правління заслуговують на найбільшу увагу”. Влучно охаракте­ризував її М. Грушевський: “Держала сильною та зручною рукою державну систему й не дала її ослабнути ні розвалитися”. Вона наладнала дипломатичні відносини з двома наймогутнішими імпе­ріями Європи, представниками культури Середньовіччя. Хрещення Ольги, яке залишилося її приватною справою, дало підстави нази­вати її “світанком перед сонцем”, а сучасникам її внука Володимира казати, що вона була “наймудрішою серед чоловіків” (Цит твір., с. 105).

ОСОБЛИВА МОЛИТВА ДО СВЯТОЇ ОЛЬГИ

Свята Ольго, ти була княгинею давньоукраїнської землі, Ти була рівноапостольною у голошенні святої віри Христової в Русі-Україні. До Господа через тебе кличе ввесь наш нарід, як до могутньої нашої заступниці в небі. Отож, свята княгине, опікуйся нами. Будь нам матір’ю в небі, як була ти матір’ю українському народові на землі. Разом з нами випроси нам у Христа Спаса ласку, щоб у всіх наших родинах і в цілому народі шанувалося й славилося ім’я Боже і зберігались Божі заповіді і правди.

За нашими й твоїми молитвами, свята наша заступнице, українська молодь нехай виростає у скромності і праведності, люди середніх літ нехай служать побожністю і працьовитістю, а старші нехай добрим прикладом та мудрою порадою ведуть увесь український нарід до Божого миру, злагоди й любові, святости і добробуту. Могутня заступнице України – свята княгине Ольго, молися Богові за нас. Амінь.

Джерело.

Loading...