Якщо у Великодній понеділок Вас облили водою – радійте!
Травень 2, 2016Цей пасхальний ритуал має змити усілякі зимові нечистоти та підготувати нас до приходу весни, до нового життя!
У Великодній понеділок мешканці Польщі ризикують бути облитими водою з голови до ніг та ще й побитими зеленими березовими гілками. За народними повір’ями, такий обряд має символізувати очищення людини після Світлого Христового Воскресіння.
Про історію та традиції Обливаного понеділка ми розмовляємо з Ганною Лопатинською з Етнографічного музею в місті Торунь.
Обливаний понеділок, який має велику популярність у християнській традиції, здається, бере свій початок ще з поганських часів?
– Так. Коріння цього свята сягає ще дохристиянської епохи, воно пов’язане із вірою в життєву та добру силу води та зелених гілок. Саме ці два символи – вода та гілка – мають велике значення в Обливаний понеділок, який у Польщі називають «сьміґус-динґус». «Сьміґус» – це традиція хлестання зеленими гілками або обливання водою. А «динґус» – це таке собі пасхальне колядування. «Колядники» відвідують оселі, бажають веселих свят та отримують подарунки. З часом ці дві назви, які походять з німецької мови, об’єдналися в одну «сьміґус-динґус».
У Польщі «сьміґус-динґус» асоціюється передусім з обливанням водою.
– Вода від найдавніших часів вважається символом життя, відродження, очищення. Тому – весняне обливання водою має змити з людей усілякі зимові нечистоти та підготувати людей до приходу весни, яка пов’язана із народженням нового життя.
Так вже склалося, що в Обливаний понеділок найбільшу активність демонструють молоді парубки, які залюбки поливають водою незаміжніх дівчат, проявляючи тим самим своє зацікавлення.
– Так. Цей звичай колись мав чіткий матримоніальний підтекст. Хлопці найбільш охоче відвідували домівки незаміжніх дівчат, обливали їх водою, парфумами чи одеколоном. Було відомо – якщо якусь дівчину відвідують та поливають частіше, то вона має більшу популярність серед чоловіків. І навпаки – якщо якусь дівчину водою не облили – то це викликало хвилювання її, та її батьків, адже така панна могла залишитися «старою дівою».
Якщо в другий день Великодніх свят хтось нас обіллє водою, то це радше привід до радості, ніж роздратування?
– Так, слід радіти. Проте останніми роками цей звичай дещо змінився, набув певних хуліганських рис. І жертвами в обливаний понеділок стають не ті особи. Це – не нове явище, адже ще у XVIII столітті ксьондз Єнджей Кітович, описуючи польські звичаї, звертав увагу, що «хлопець міг облити не лише особу знайому, але й священика – поважного старця чи стару бабу». Тобто ще 300 років тому траплялися випадки, коли не всі раділи, коли їх поливали водою на Великодні свята.
Чи обливаючи когось водою чи хлестаючи гілками, ми маємо щось сказати?
– Ні. «Динґусяри» (тобто ті, хто бере участь у забаві в Обливаний понеділок) співають так звані «динґусні пісні». Проте вони більше пов’язані не з обливанням водою, а з «динґуванням» – тобто великоднім колядуванням. Ці співані твори мають містити в собі великодні побажання для господарів і прохання про подарунок – крашанки, пиріг чи святкову ковбасу.
Чи в усіх регіонах Польщі традиції «сьміґуса-динґуса» схожі?
– У наші часи все якось зрівнялося, і різниці зникли. Проте ще до середини ХХ століття у Польщі спостерігався помітний поділ – на південь і північ.
На півночі більш популярним був «Зелений динґус», коли зранку хлопці пробиралися до кімнат дівчат та хлестали їх зеленими гілками берези прямо в ліжках, або ганялися за ними по вулицях.
У південній Польщі домінував «Мокрий динґус», коли дівчат обливали водою, кидали їх до ставків, до корит для худоби… Але обидві традиції мали ту саму функцію, адже і молода зелена гілка, і вода мають схожу символіку – очищення, нове життя та початок весни.
