Щедрий вечір: як його зустріти і що поставити на стіл
Грудень 31, 2018Напередодні Нового року (за старим стилем 13 січня) в Україні відзначають Щедрий вечір. Цим самим завершувався період “Святих вечорів”, який тривав з 6 до 12 січня, коли не годилося виконувати господарську роботу (окрім догляду за худобою). Протягом цього тижня люди влаштовували святкові застілля, ходили один до одного в гості й обов’язково співали колядки.
У день 13 січня українці починали готуватися до нового циклу різдвяно-новорічних свят. Господар ретельно прибирав все обійстя, вичищав і добре годував домашніх тварин, а господиня готувала все необхідне для Щедрої вечері: святкові страви і чистий одяг для родини. Люди вважали, що цього вечора з неба сходить Щедрий бог, оглядає все господарство і входить до хати.
Щедру вечерю 13 січня готували переважно із скоромних страв: печеню, смажене м’ясо, ковбаси, млинці з салом, пироги, вареники з сиром. В деяких місцевостях України, як і на Святвечір, на стіл ставили 12 страв, варили другу щедру кутю, заправлену смальцем. На стіл ставили книші й калачі та запалювали одну або три свічки. Обов’язковим було приготування млинців. В ході чого господині примовляли: “Щоб усе так росло в Новому році, як млинці на дріжджах, та щоб сонце добре гріло ниви, як вогонь пече млинці”.
Із настанням сутінок, вся родина одягала чисте вбрання, застеляла скатерки й рушники, обкурювала хату травою або ладаном і, прочитавши молитву, розпочинали Щедру кутю.
Дівчата, як і на Андрія (13 грудня), збиралися в гурти й проводили різноманітні гадання й ворожіння: рахували внесені поліна чи прутики в заборі, якщо парне число то на одруження, кидали через хату чобіт, гасили в ополонці розпечену головешку дров.
Досвідчені господарі примічали погоду: морозно і сніжно – на здоров’я людей і худоби, на урожай хліба, а тепло й без снігу – навпаки. Зоряне небо – добре будуть нестись кури, вродять гриби й горох. Густий іній – добрі зернові й мед і т.п.
Цей день (13.01) також називали Меланки або Маланки (за християнським календарем Меланії – знатної римлянки V ст., яка будувала церкви, згодом стала черницею й молитвами творила чудеса.) Етнологи твердять, що Маланка – найдавніше українське свято, яке має глибокі прадавні коріння і сягає ще кам’яного віку (неоліту).
