Призи в обмін на персональні дані: чи варто легковажити?
Листопад 17, 2016Попри численні повідомлення про випадки шахрайства, українці не перестають бути довірливими і часто добровільно, не замислюючись, передають свої персональні дані у сторонні руки. Зокрема, у погоні за знижками, акціями, бажаючи виграти дорогі призи, люди повідомляють детальну інформацію про себе приватним структурам. Журналіст IA ZIK з’ясувала, наскільки це безпечно в Україні і чи є ймовірність, що хтось може використати чужі дані у злочинних цілях, витягнувши їх на світ Божий у потрібний момент.
Для чого приватним структурам наші особисті дані
Днями до рук журналістів IA ZIK потрапила анкета учасника акції щодо розіграшу путівок в одному із львівських гіпермаркетів. Організатори акції збирають особисті дані людей, зокрема: адресу проживання, номери мобільного та стаціонарного телефонів, інформацію про сімейний стан, кількість членів сім’ї, дітей, домашніх тваринок. Також хочуть отримати дані про майновий стан – наявність квартири, приватного будинку, дачі, земельної ділянки, власного транспорту, і, навіть, просять назвати середньомісячний сукупний дохід родини. Майже як електронна декларація. Залишається хіба що вказати, де заховані ключі від квартири, і сподіватися, що ніхто ними не скористається. Збір такої детальної інформації, зокрема, про майновий стан, насторожив.
Заповнивши таку анкету, особа добровільно дає згоду на використання і поширення своїх даних, про що зазначається унизу листівки дуже дрібним шрифтом, що й не всі дочитаються. Усе законно. Але…
Як зазначають фахівці з інформаційної безпеки, люди не до кінця усвідомлюють цінність приватної інформації та ризики, які можуть бути, коли вона опиниться у розпорядженні третіх осіб.
Відповідно до закону «Про захист персональних даних», для порушників передбачена не лише адміністративна, а й кримінальна відповідальність. Однак, застерігають експерти, 100%-го захисту немає. Відсутні гарантії, що персональні дані не потраплять до рук шахраїв.
Як зазначає консультант з цифрових комунікацій Максим Саваневський, компанії, що займаються електронною комерцією, рітейлом, зараз дуже активно проводять збір персональних даних своїх споживачів, вивчають їх купівельні потреби. На основі цих даних компанії будують персональні пропозиції для потенційних клієнтів. Водночас, експерт здивований, для чого гіпермаркету аж така детальна інформація про наявність земельної ділянки, дачі тощо. Швидше за все, такі випадки трапляються, коли магазин є частиною якоїсь фінансово-промислової чи бізнес-групи, у рамках якої є інші види бізнесу, наприклад, страховий, банківський.
Чи варто легковажити?
Експерти в один голос застерігають: до поширення своїх персональних даних слід ставитися відповідально.
«Звісно, дуже важливо контролювати, яку інформацію і кому ви передаєте, оскільки ніколи не можна бути упевненим у тому, що інформація, яка потрапила навіть у, здавалося б, дуже надійне джерело, не потрапить ще кудись, і ви випадково потім не знайдете її десь в Інтернеті, чи в іншому місці», – додає С.Саваневський. Він радить користувачам Інтернету та особам, що заповнюють різні анкети, добре подумати, яку інформацію вони надають. Часто компанії збирають тільки базову інформацію – номер телефону, електронну пошту, ім’я, адресу проживання. Як правило, її позначають зірочками як обов’язкову. Вся інша інформація – не є обов’язковою. Але якщо людина готова віддати більшу кількість даних про себе – їх візьмуть, у господарстві згодиться.
«Це як дорога із двостороннім рухом. З одного боку, є загроза у тому, що компанія отримає багато ваших персональних даних, з іншого боку, вона зможе робити вам персоналізовані пропозиції, знижки», – пояснює М. Саваневський та додає: «Звісно, завжди є ризики, що інформація може кудись витекти, її можуть використати, зламати сервери компанії. Навіть найнадійніший банк не захищений від того, що у якийсь момент із ним щось не станеться, і ця інформація кудись потрапить. А що вже казати про рітейлові магазини, які менше захищені».
Персональні дані – без захисту держави
Директор Інституту постінформаційного суспільства Дмитро Золотухін зауважує: людський прогрес та інформаційний поступ не зупинити. Зокрема, з часом може взагалі зникнути питання приватності, а усі комерційні сервіси, починаючи з доставки молока і закінчуючи високотехнологічними Інтернет-сервісами, будуть персоналізовані і пов’язані з даними про особу. З одного боку, це робить життя людей зручнішим, а з іншого – є певна небезпека. Річ у тім, що на сьогодні держава не контролює процеси щодо збору і використання персональних даних українців. Державна служба з питань захисту персональних даних, яка мала би цим займатися, була ліквідована у 2014 році.
«В Україні ця структура була скорочена і обов’язки контролю за законодавством у сфері персональних даних передали омбудсмену – Валерії Лутковській. Працівники офісу омбудсмена фізично не можуть обробляти і вести політику державних органів у цій сфері. Тому на даний момент персональні дані в Україні залишаються terra incognita, якою держава абсолютно не опікується, – констатує Д. Золотухін. Експерт вказує, що законодавство у цій сфері теж недосконале.
«Є законодавство щодо персональних даних, але воно написано дуже узагальнено для сучасного розвитку інформаційного простору. Навіть коли була проблема з «Миротворцем» (сайт «Миротворець» опублікував особисті дані журналістів, що були акредитовані у самопроголошеній «ДНР», – ZIK) – жоден із законів України не було порушено, при тому, вважаю, що це дійсно було неправильно і створювало загрозу для журналістів», – продовжує Д.Золотухін.
Відтак громадянин не зможе захистити свої права, навіть, якщо захоче це зробити. Державна опіка шкутильгає. Проконтролювати, що відбувається з персональними даними, зібраними приватними структурами – неможливо.
«Якщо ви зараз подасте анкету в супермаркет, а через півроку напишете заяву, аби надали звіт про зберігання і використання ваших персональних даних чи попросите видалити їх з бази, швидше за все, це буде залишатися на розсуд супермаркету, чи відповідати на таку вимогу. Навіть, якщо ви будете захищати свої права через суд – це лише змусить вас витратити додаткові ресурси», – додає Д.Золотухін.
Експерт ділиться особистим досвідом, як можна отримати знижку в супермаркеті чи стати учасником акції, не надто розголошуючи особисті дані. «Щоб отримати знижку, я буду надавати персональні дані. Але я завжди маю на увазі, що не знаю, куди вони далі підуть. Тому, намагаюся максимально скоротити інформацію, яку надаю, – каже Д.Золотухін. – Наприклад, коли пишу вулицю, не вказую номер будинку і квартири, або пишу фейкові цифри, або пишу інший номер телефону, щоб мене різні служби не спамили».
Особиста інформація людей – пожива для шахраїв
Правоохоронці теж застерігають: шахраї часто вдаються до використання отриманої з Інтернету чи з інших джерел персональної інформації для того, щоб надати достовірності своїм словам – так їм легше ошукати потенційну жертву.
«Не варто розголошувати свої персональні дані, оскільки вони можуть бути використані проти людини. Багато серйозних фірм, які проводять розіграші, не вимагають усіх персональних даних. Моя порада – такі дані не надавати, тому що їх зможе використати будь-хто і з великою бідою для тієї особи», – застерігає начальник управління кримінальної поліції (карного розшуку) ГУ Нацполіції Львівщини Сергій Богданов.
Зокрема, зараз дуже поширені шахрайства через Інтернет, телефоном. «Якщо знати персональні дані, людину легше ошукати. Вона сподівається, що можуть звернутися з банку чи з іншої офіційної установи, називаючи її приватні дані, а насправді це буде їй на шкоду», – наголошує поліцейський. Він додає: «100%-ї гарантії, що персональна інформація не потрапить у чиїсь руки, ніхто дати не може».
На жаль, українці – довірливі, їх легко можна ввести в оману. Про це свідчить те, що кількість шахрайств на сьогодні не зменшується, а суттєво зростає.
