Українська вишивка: коротка історія, традиційні орнаменти та символізм кольорів
Червень 23, 2015Напевно, сьогодні переважна більшість українців має у своєму гардеробі вишиванку. Але чи всі ми задумувалися про ідейне й смислове навантаження орнаментів, зображених на улюбленому одязі?
Сьогодні ми спробуємо розібратися з основними різновидами українських автентичних візерунків та зазирнемо у світ найпоширеніших серед наших пращурів кольорів, використовуваних в оздобленні. Це буде цікавезна подорож в історію українського етнічного бренду – вишивки.
Історія української вишивки
Цікаво, що перші вишивки на території України з’явилися ще за скіфів. Археологічні розкопки підтверджують, що знайдені на Черкащині фігурки чоловіків, створені ще у VI столітті, в своєму оздобленні мають не тільки структурні особливості українського одягу XVIII-XIX століть, а й елементи давнього орнаменту. Про той же орнамент розповідав і арабський мандрівник у своїх описах русів, які датуються Х століттям. Тому варто схилитися перед цим феноменом, що пройшов через стільки століть і повернувся до сучасних жителів нашої Неньки.
Вишивка – це і оздоблення одягу, і весільні рушники, і елементи, покликані прикрасити оселю: скатертини, фіранки, покривала тощо.
Види орнаменту та регіональний вплив на різноманіття візерунків у шитві пращурів
Перш за все варто зазначити, що більшість мотивів для орнаменту українцям подарувала сама матінка-природа. Але тим, що всю природу зобразити за допомогою голки і нитки неможливо, визначають основні інтерпретації візерунків, які містять той чи інший елемент з широким смисловим навантаженням. Перш за все це геометричний (Гуцульщина, Поділля, Полтава) та рослинний (Буковина, Волинь, Поділля, Побужжя) орнаменти.
У зразках, створених переважно майстринями Північної Буковини, зустрічаються зображення людей і тварин (зооморфний та антропоморфний види). Хоча така регіональна прив’язка не є остаточною: відомо, що по всій території України були розповсюджені весільні рушники з вишитими птахами і навіть символічно зображеними молодятами.
Значно пізніше, з налагодженням комунікації між регіонами і розвитком торгівлі, народився комбінований орнамент, який поєднує всі традиційні види в одне ціле. Він, до речі, є дуже поширеним у роботах сучасних майстрів.
Символізм кольорів у вишивці давніх українців
Найпоширеніші та найбільш шановані давніми українцями кольори – червоний та чорний. Вони вважалися магічними. Червоний свідчив про життєдайну енергію сонця, кохання, радість землі. Чорний – в жодному разі не колір смерті чи жалоби, як ми звикли вважати, швидше навпаки: пращури наділяли його магією життєвої сили рідної землі, він уособлював безліч таємних знаків і закликів до родючого ґрунту, що забезпечував урожай і достаток.
Відповідно, дослідники вважають, що білий колір символізує світло і високодуховність, синій – холод і воду (є дуже часто антиподом червоному), жовтий – відображає свободу і щастя. Щодо зеленого кольору, то він є найулюбленішим серед українців після чорного і червоного. Він символізує ріст і розвиток, прагнення життя і молоду, дужу силу. Коричневий у вишивці ототожнюється із засіяною ріллею, а сірий – з рівновагою та здійсненням бажань.
Дуже гарно, але є і інша думка. Коли основна маса булгарів відійшла у причорноморські степи, де вони стали відомі як скіфи, все-таки якась їхня частина мала залишитися на старих поселеннях аж до того часу, коли в ці місця прийшли слов’яни, власне та їх частина, яка дала початок українському етносу. Очевидно, залишки булгарів повинні були поступово асимільовані численними слов’янами, але якийсь вплив на слов’янську культуру вони мали залишити. Сліди такого впливу знайшлися в українській вишивці, для якої є характерним використання знаків Води, Сонця і Дерева життя як емоційних образів природи, символів урожаю, плодючості. Подібні символи характерні також і для чуваської вишивки.